Запрошую до співпраці! 

Сайт створено для  моїх учнів, колег та батьків.

Приємної подорожі його сторінками.

Давайте познайомимося!

Моє педагогічне кредо: 

Найти ключик до кожної дитячої душі,
розвивати дитину як неповторну індивідуальність,
формувати в неї творчий потенціал,
прагнення до самостійної пізнавальної діяльності.

Методична тема, над якою працюю:

"Формування комунікативної компетентності в учнів початкової школи шляхом впровадження в практику роботи науково-педагогічного проекту «Інтелект України» "

Виховна тема, над якою працюю:

"Формування національно-патріотичних якостей в учнів початкової школи"

Мої професійні плани: 

• іти в ногу з часом, узагальнювати досвід найкращих педагогічних ідей;
• збирати оригінальні вчительські знахідки, професійні секрети, практичні приклади колег і пробовувати їх на власному досвіді;
• вчитися постійно, щоб не відчути себе викинутим за борт сучасного життя;
• шукати нові підходи до навчання і виховання, використовуючи у своїй практиці новітні досягнення науки, психології, техніки, медицини, спрямовуючи свою працю у русло постійного творчого пошуку.

Власний особистісний і педагогічний портрет

У житті немає нічого випадкового, а все, що відбувається з нами, відбувається в потрібний час і в правильному місці ...».

Не знаю, хто є автором цих рядків, але події мого життя і люди, з якими звела мене доля, все більше переконують мене в їх точності.
Багато моїх колег прийшли в школу, тому що з дитинства мріяли стати вчителем або є продовжувачами учительської династії. Мої п’ять бабусь працювали вчителями на Чернігівщині, в Києві, у Барвінківському районі. 46 років мій   тато  віддав педагогічній праці, тому особистий вибір професії для мене не стояв, ще з малих літ я вже точно знала, що стану вчителем.  Закінчивши у 1988 році Красноградське педагогічне училище, стала  до роботи на посаді вчителя початкових класів Барвінківської ЗОШ №1.

Підручники, зошити, пустотливі учні, веселі дзвінки,перевірка щоденників, зустрічі з батьками, цікаві уроки, складні контрольні роботи – все це моя улюблена робота! Я – Педагог!

Учитель! Як тяжко пронести це звання через все життя! Ти весь на виду, як на долоні, кожен твій рух, кожен крок під «прицілом». Як би погано тобі не було, ти зобов’язаний бути зібраним, підтягнутим, усміхненим.

Час не стоїть на місці. Колись фантасти пророкували людству ХХІ століття, як час грандіозних змін. І ось воно – ХХІ століття – і вже не фантастика, а час стрімких нововведень, приголомшливих змін, перебудови всього світу. Мої учні – це жителі нового століття. Отже треба йти в ногу з часом і змінами, володіти інноваційними технологіями та ефективно їх застосовувати. Тому в цьому році я почала  працювати за науково-педагогічним проектом «Інтелект України». Як же це складно, цікаво, відповідально, захоплююче – вести в життя нове покоління! Думаючи над тим, за що мої учні цінують, поважають мене, впевнена, що не за мої методично збудовані, цікаві уроки, на яких діти навчаються серйозної роботи. Не за те, що я добре володію технічними новинками і застосовую їх на уроках – адже багато хто з них  краще знають комп’ютер. Не за те, що я освічена людина і можу дати відповіді на їх каверзні питання – в наш час інформаційне поле зростає і неможливо знати все. Не за те, що я обираю демократичний шлях роботи. Мені б не хотілося стати для сучасного покоління просто «наглядачем», який щодня відміряє час, проведений ними в стінах школи. Я всіма силами показую дітям, що кожного з них я дуже чекаю, що наш клас має потребу в них! Ось що вони цінують сьогодні, жителі ХХІ століття. І я повинна шукати нові шляхи для того, щоб ці діти вірили мені і йшли за мною.

Бажання дитини вчитися в великій мірі залежить від учителя, його вміння визначити можливості школяра, його індивідуальність. А я не просто вчитель. Я – перша вчителька. Я – перший вчитель, який входить в життя дитини і її сім´ї . Мені подобається в моїй професії те, що я ПОТРІБНА. Потрібна своїм учням кожен день, кожну годину… Тільки зайдеш до класу. А тобі з порогу починають розповідати новини, завжди оглянуть і помітять зміни. Потрібна батькам своїх учнів, бо вони довірили мені найдорожче, що  у них є – своїх дітей. І від мене , першої вчительки, залежить, як батьки будуть ставитися до школи, чи стануть однодумцями. Потрібна колегам,  з якими раджуся, ділюся проблемами та разом щоденно виконую свою роботу – таку непросту, але таку потрібну!                                                                                                                                                                                                               

Це мій педагогічний портрет.

А  яка я людина? Мені здається, що товариська, скромна, спокійної вдачі, толерантна, розсудлива. Не люблю створювати конфліктні ситуації, не дуже рішуча. Люблю співати та вирощувати квіти. У роботі ціную відповідальність, у  людині – чуйність і доброту.

Завершити свій портрет я хотіла б такими словами: «Вміння знаходити обдарованих і здібних дітей - талант, вміння їх вирощувати – мистецтво. Але найважливішим є любов до дитини».